Мене звати Юля. Мені 35 років, 12 з яких я вживала наркотики. Весь цей час я не жила, а існувала. Час ніби зупинився -я в прірві і вибратися не знаю як. Я наче герой фільму жахів: все похмуре, постійно йде дощ, кубла, в кожній кишені шприци, ти в постійному пошуку чергової дози і цвинтар, бо мої товариші по нещастю, вмирали досить часто. І кожен раз я розуміла, що завтра на їх місці буду я, просто не знала коли це “завтра” настане. Це все, що залишилося в пам’яті про минуле.

Повністю зруйновану, без бажання жити, ізгой, від якого все відмовилися, з повним букетом різноманітних хвороб, з кримінальним минулим і з маленькою дитиною на руках, Бог привів мене в реабілітаційний центр для матері з дитиною “Будинок Бертіни”.

Вперше за довгий час, мене прийняли такою, яка я є. Мене ніхто не намагався змінити, засудити, принизити … Люди, які там служили, навчили мене любити. Вони своїм прикладом показали, що таке турбота, співчуття і любов. Минуло вже три роки з того часу, як Бог дав мені свободу. Зараз у мене зовсім інше життя. Життя, в якій є сенс, де є цілі, мрії … І тепер я можу сказати з упевненістю – вихід є і це Христос!

І якщо вам погано і ви не знаєте, як жити далі, просто прийміть рішення змінити своє життя і кличу до Бога і Він протягне вам свою руку допомоги і направить на правильний шлях!